
Re: цензії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
- 07.05.2025|Ігор ЧорнийЖиття на картку
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Ірина Соловей: Найбільшим моїм літературним захопленням наразі є книга британського автора ДіБіСі П´єра «Світло згасло в країні див»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає співзасновниця платформи соціальних інновацій Велика Ідея, стратег громадської організації Garage Gang Kollektiv, співініціатор колективного фінансування проектів Спільнокошт Ірина Соловей.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Щойно в п´ятницю взяла до рук «Кілера» Андрія Любки. Тепер вже можна взяти, бо частково масова істерія з приводу його виходу пройшла і можна нарешті скласти власне враження про цю книжку. Андрій пише гарною і яскравою мовою. Правду кажучи, це моя слабкість щодо цього автора. Після читання його книжок я маю більше сил для висловлювання українською. Для мене важливо чи змінить мене книжка, і чи можна її взяти з собою на край світу або, скажімо, на безлюдний острів. «Кілер» потенційно має такий же магнетизм, як і настрій, що находить на мене в стані моїх найнижчих переживань. Так буває, що після якогось крайнього із розчарувань, думаю собі: «Ну чому життя таке лайно, і чому люди такі нездалі?». Можливо Любка створив «Кілера» саме для цих моїх настроїв, бо частина про сновидіння досить сильна.
Варто відмітити, що більша частина текстів, на які останнім часом націлена моя увага, це професійне чтиво з фокусом на теоріях і технологіях соціальних трансформацій. Певно вже з місяць на моєму столі є книга «Процесуально орієнтована робота з конфліктами», авторства Арнольда Міндела. Насправді, цю книгу мені подарували ще рік тому, але стало ясно, що в мені тільки тепер визріла готовність знову відкрити її і вчитатись. Ця книга стала мені потрібною, бо в ці дні мені особливо гостро бракує порозуміння з іншими людьми. На додачу я схильна уникати негативних реакцій, а Міндел описує процес пошуку порозуміння саме в момент конфлікту в парах, в команді і в країнах. Міндел пропонує не конфліктувати з конфліктом, а трансформувати його енергію у діалог між найбільш полярними аспектами. Тому найперше, чому напевно Міндел вчить мене через цю книжку, це слухати і більш глибоко відчувати себе як особистість і нас як спільноту.
Найбільшим моїм літературним захопленням наразі є, прочитана в оригіналі, книга британського автора ДіБіСі П´єра «Світло згасло в країні див», яка завдяки Галі Шиян, виходить нарешті українською, а у вересні на Форум у Львів приїде сам автор. Цю книгу я особисто хочу цитувати мало не всю, бо ДіБіСі тверезо розмірковує над причинами з яких цивілізація переживає поразку за поразкою, і навіть очевидний для всіх фінансовий і культурний декаданс. Автор через думки і дії Ґебріала дослідив природу декадансу. Історія Ґебріала для тих, хто зранку не має мотивації прокидатись і щось робити, кого час від часу накриває зневіра, що хоча б щось спрацює, щоб зупинити цей крах культури, крах цінностей, особисті невдачі, і почувається розгубленим у тому, як жити далі в сучасному світі. На мою думку, ця тема є близькою читачам в Україні, можливо навіть багатьом, але точно близька мені. Це справжній виклик, з яким я як читачка можу себе ідентифікувати, так само як і з бажанням автора розібратися, що ж все таки твориться з нами, бо багато хто вже не може мовчки погоджуватись з позицією ніби все гаразд з нашим світом. З нетерпінням очікую книжку українською, щоб знову слідом за ДіБіСі пірнути у кролячу нірку, у країну див, де вершина це дно, а ліворуч знаходиться праворуч. Йююх!
Фото: Катерини Бридун
Додаткові матеріали
- Радій Радутний: «Реклама на мене діє навпаки — до надто розпіареної книжки або автора виникає певна упередженість»
- Міла Іванцова: «Різні настрої однієї людини викликають потребу в різних книжках»
- Олег Соловей: «Читання книжок – праця значно приємніша, ніж їх написання»
- Ірина Славінська: «Літо - це привід надолужити те, що не встигли прочитати протягом року»
- Юлія Марищук: «Щодня перечитую дуже багато поезії»
- Володимир Сапон: «Влітку читайте «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека або гуморески «з хутора Мозамбік» Євгена Дударя, а восени — щось серйозніше…»
- Іван Семесюк: Можу порадити до читання епопею «Вежа блазнів» Анджея Сапковського
- Олександр Моцар: «Раджу всім не думати про серйозне, а, лежачи в гамаку, перечитати Тома Сойєра»
- Жанна Куява: «Нещодавно «проковтнула» пригодницьку новинку «Шляхом Колумба. Через Атлантику без їжі та води»
- Роксолана Сьома: Для мене «НепрОсті» Тараса Прохаська — книга-наркотик, єдина, яку я закінчила і почала знову
- Володимир Германов: «Література, як і інше справжнє мистецтво, ніколи тебе не зрадить»
- Василь Рубан: «Зараз трапити книжку сучасного українського автора, яку можна було б читати, майже неможливо»
- Анна Рибалка: Мене як читача приваблює японська проза
- Zоряна: Зараз я «на хвилі» Люко Дашвар
- Мирослав Слабошпицький: «Розумію, що книжка, так само як плівка у кіно – відімре ще за життя мого покоління»
- Оля Жук: «Люблю неквапне читання, і тепер ніколи не читаю “з професійного обов’язку”»
- Олексій Нікітін: «Смаки у всіх різні, книг багато, а часу мало»
- Ігор Грабович: «Читати для мене - це фактично любити»
- Ірина Вікирчак: Велике значення надаю читанню художньої літератури в оригіналі
- Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»
- Вікторія Гранецька: «В читанні шукаю різноманітності та екстриму»
- Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
- Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
Коментарі
Останні події
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
- 24.05.2025|13:19У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко